Page 74 - Dys

74

Рисунок 3.6 – Криві втомної витривалості σ–N сталі 35 за випроб у повітрі

без (1), після попередньої кавітації тривалістю 60 хв (2) та 180 хв (3) у

водогінній воді за амплітуди А = 45 мкм.

Слід зазначити, що тривалість 60 хв відповідає початковому періоду

кавітаційного руйнування, впродовж якого ще нема вагових втрат, однак

істотно зміцнюється, насамперед, феритна складова мікроструктури сталі.

Оскільки феритна складова відзначається меншою за перліт твердістю і тому

саме вона повинна слугувати локальними місцями зародження втомного

руйнування (тут справджується відомий в аналізі втомної витривалості

постулат, що підвищення міцності металу обумовлює загалом і підвищення

втомної витривалості). У даному випадку підвищення мікротвердості фериту

слід розглядати як підвищення опору втомному руйнуванню локальних місць

зародження втомних тріщин. Тому саме зміцнення кавітаційним

навантаженням феритної складової, очевидно, і спричинило позитивний

ефект попередньої кавітації на стадії початкового періоду на опір втомному