Page 72 - Dys

72

покривають усю поверхню металу. Таким чином, необхідно оцінювати ступінь

пошкодженості кавітованої поверхні не тільки за корозійним руйнуванням

(втратою ваги металу), але й за утворенням поверхневих втомних тріщин,

особливо, стосовно експлуатаційно деградованих трубних сталей, схильних до

корозійно-втомного росту тріщин.

3.2. Втомна витривалість сталі 35 після попереднього

кавітаційного навантаження

Наведені у п. 3.1 результати досліджень пошкодженості кавітованої

поверхні властиві сталях в окрихченому стані. Якщо ж вивчати пластичні

сталі, до яких відноситься сталь 35 в стані нормалізації, то впродовж

інкубаційного періоду слід очікувати, насамперед, не розвитку поверхневих

втомних тріщин, а поверхневого зміцнення, що, як загальновідомо, є

чинником підвищення втомної витривалості металу. Виходячи з цього,

аналізували вплив попереднього кавітаційного навантаження на втомну

витривалість сталі після різних періодів кавітаційного впливу водогінної

води: початкового періоду (60 хв) та 180 хв, коли вже чітко виявлялися вагові

втрати маси металу, тобто спостерігали типове корозійно-кавітаційне

руйнування. Будували криві втомної витривалості напруження σ – кількість

циклів до руйнування N [186].

Про характер деформаційних змін на поверхні сталі внаслідок

кавітаційного пливу можна стверджувати за зміною мікротвердості. Однак

брали до уваги, що такі вимірювання дають можливість визначати окремо

стан різних структурних складових. Досліджуваній сталі 35 властива ферито-

перлітна структура, тому визначали окремо мікротвердість цих структурних

складових, а також інтегральну характеристику (рис. 3.5).