Page 66 - Dys_Usov 2021

66

Встановлено, що середній вміст залишкового водню в

експлуатованому металі значно вищий, ніж у вихідному матеріалі (труба

запасу), за винятком металу з ділянки 1 трубопроводу (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 – Усереднена кількість водню сталі 20 у вихідному стані та

після 51 року експлуатації

Відстань від катодної Кількість Усереднена

Стан сталі станції L, км / Ділянка водню, ppm кількість водню

трубопроводу С , ppm
Н
Вихідний - 0,074…0,201 0,12

0,5 / ділянка 1 0,046…0,133 0,09

Експлуатований 8 / ділянка 2 0,436…3,225 1,63

15 / ділянка 3 0,587…0,852 0,69

Отже, метал на ділянці яка розташована на 8 км від катодної станції з

найбільшим експлуатаційним розпадом перліту (20/80 проти 35/65 в

вихідному стані) властива також найвища концентрація водню, що свідчить

про особливу його роль у деградації сталі під час її експлуатації за

катодного захисту.

Провівши порівняльний аналіз кількості водню у всіх досліджених

зразках відзначаємо, що середній вміст залишкового водню в

експлуатованому металі вищий, ніж у вихідному матеріалі (труба запасу),

за винятком зразків металу з ділянки трубопроводу на 0,5 км від катодної

станції. Зокрема, середня кількість водню у металі зразка з 15км у 5,75, а

ділянки з 8 км – у 13,6 рази вища, ніж для сталі у вихідному стані.

Суттєве підвищення кількості водню у сталі на ділянці яка

розташована на 8 км від катодної станції спричинене, очевидно, її

наводнюванням під час експлуатації, оскільки тут реєстрували порушення

цілісності ізоляційного покриття.