Page 130 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії

130
концентратора напружень. Появу таких поодиноких відколів пов’язали із тими

дефектами в експлуатованій сталі (у вигляді порожнин навколо великих карбідів

вздовж меж зерен), які через повну втрату зв’язку з навколишньою матрицею не

розчинились в аустеніті під час першого етапу ВТО (високотемпературна

нормалізація) і залишились у незмінному вигляді у відновленому металі. Проте

після повторного етапу нормалізації і переформатування мережі меж зерен ці

дефекти опинилися вже не на межах новоутворених зерен, а всередині них.

Таким чином їх вплив на руйнування проявився лише, коли фронт руйнування

наскрізь пересікав новоутворені зерна.

Загалом на зламі сталі після ВТО домінував в’язкий ямко-подібний рельєф

вздовж меж зерен, зумовлений деформуванням зразка під час випробувань на

ударну в’язкість (рис. 4.21г, е). Ділянки класичного крізьзеренного відколу

переважали у відновленій сталі лише на етапі остаточного доламу зразка на

віддалі 5–6 мм від концентратора (рис. 4.22б). Проте навіть на цьому етапі

руйнування її злам відзначився вищою рельєфністю переходів між суміжними

зернами і гребенями відриву між суміжними площинами спайності, вздовж яких

поширювалися крізьзеренні відколи. Тоді як в експлуатованій сталі переходи
між ними були менш рельєфними (рис. 4.22а).

а б
Рисунок 4.22 – Мікрофрактограми, зафіксовані за високої роздільної здатності
на ділянці остаточного крихкого доламу тангенціально орієнтованих зразків на

ударну в’язкість, вирізаних в околі ЗП труби зі сталі 12Х1МФ після

5
експлуатації 2,8610 год у РЗ гину (а) та після ВТО (б).