Page 128 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії

128
Тоді як в експлуатованій сталі на дні великих ямкоподібних утворень, які

розташовувались вздовж меж зерен і були при цьому на порядок меншими від

розміру зерна, як правило виявляли лише розсипи дрібних часточок або слідів

від них (рис. 4.20а, в). Отже, якщо погодитись, що ямковий рельєф зламів обох

сталей виник внаслідок формування мікропорожнин та деформаційного

руйнування перетинок між ними, то в обох варіантах сталі формально

реалізувався в’язкий механізм руйнування. Проте у відновленій сталі декогезія

матриці від включень на межах зерен відбувалась під час випробувань на ударну

в’язкість (внаслідок пластичного деформування металу в околі дрібних карбідів),

тоді як в експлуатованій сталі ці порожнини вже існували в сталі ще перед її

випробуванням (як наслідок експлуатаційної деградації). У відновленій сталі ці

порожнини формувалися внаслідок значної пластичної деформації (широкі

гребені відриву між суміжними ямкоподібними елементами як результат виходу

смуг ковзання на їх поверхню, рис. 4.20г). Тоді як в експлуатованій сталі

перетинки між ямками експлуатаційного походження були значно вужчими

(рис. 4.20в), а отже і енерговитрати на злиття ямок були значно меншими.

З віддаленням від концентратора напружень на зламах обох варіантів сталі
(експлуатованої і відновленої) з’явилися певні відмінності (рис. 4.21). Зокрема,

ділянки крізьзеренних відколів, які чітко розпочиналися від ділянок з великими
ямками експлуатаційного походження на межах зерен з характерними розсипами

часточок на їх дні, почали з’являтися на зламі експлуатованої сталі вже на
глибині 0,8–1,0 мм (рис. 4.21а, в, г). Сказане добре ілюструє рис. 4.21д, на якому

видно, що осередками зародження крізьзеренних відколів у суміжних зернах

слугували експлуатаційні пошкодження у вигляді таких великих ямок із

розсипами включень на їх дні, розташовані здовж їх меж. Звісно, що в міру

просування руйнування вглиб перерізу зразка і кількість, і розміри ділянок з

ямками вздовж меж зерен, що ініціювали крізьзеренні відколи, зменшувалися.

Це додатковий доказ зменшення кількості подібних ознак деградації сталі з

наближенням до центру перерізу стінки труби. Водночас поодинокі фрагменти

крізьзеренного відколу знаходили також на зламі сталі після застосування ВТО.