Page 126 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії

126
нівелювалась роль механізму зсуву у формуванні ямок з характерною

параболічною формою гребенів, які окреслювали їх. Адже на зламі сталі після

ВТО навіть на початковому етапі руйнування домінував рельєф з рівновісних

ямок (рис. 4.19г). На дні цих ямок часто виявляли дрібні часточки карбідів, що

вважали доказом їх когезії з навколишньою матрицею. Зрозуміло, що це могло

відбутися лише після попереднього розчинення великих карбідів (як

металографічної ознаки деградації експлуатованої сталі) під час аустенітизації

сталі та повторного виділення з твердого розчину значно дрібніших карбідів у

новоутворених зернах після її високотемпературного відпуску (тобто після

завершення ВТО у повному обсязі). Такий характер руйнування контрастував із

властивим експлуатованій сталі за відповідного збільшення. Адже в

експлуатованій сталі на дні ямок спостерігали не окремі карбіди як осередки

зародження порожнин навколо них, які виявляли на зламі сталі після ВТО (рис.

4.19г), а розсипи з дуже дрібних (нанорозмірних) включень (рис. 4.19в).

Виявлені відмінності зламів сталі РЗ гину, в околі ЗП труби, та після

застосування до неї ВТО стали ще очевиднішими за використання вищої

роздільної здатності (рис. 4.20). Ці розсипи дрібних включень віднесли до слідів
від остаточного розірвання зв’язків між навколишньою матрицею та великими

карбідами, утвореними вздовж меж зерен під час тривалої високотемпературної
експлуатації сталі в РЗ гину парогону за жорстких умов впливу експлуатаційних

напружень, додатково посилених зупинками блоків [8]. Проте порівняння
особливостей зламів обох варіантів зразків на стартовому етапі руйнування, які

формально слід віднести до елементів в’язкого руйнування, не дало можливості

прийнятно пояснити таку суттєву (у понад 2 рази) відмінність за ударною

в’язкістю зразків з експлуатованої сталі та після застосування до неї ВТО.

Ретельніший аналіз за високої роздільної здатності однозначно засвідчив,

що на зламі сталі, підданої ВТО, саме поодинокі карбіди на дні ямкоподібних

елементів виконували роль осередків їх зародження (рис. 4.20б, г). Однак за

розмірами ці ямкоподібні елементи зламу були досить великими (~10 мкм), що

було не набагато меншим за металографічно визначений розмір зерна у сталі