Page 122 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії

122
та після застосування до неї ВТО (рис. 4.16в, г та рис. 4.17). Зокрема, після ВТО

суттєво зросла роль ділянок з дрібними ямками, що сформувалися на часточках

цементиту в межах перлітних зерен (рис. 4.16г та рис. 4.17б, г). Подібні ділянки

з дрібнодисперсних ямок набагато рідше траплялися на зламі експлуатованої

сталі та й за площею такі ділянки були значно меншими (рис. 4.16в та

рис. 4.17а, в). Це узгоджується з тим, що і у структурі експлуатованої сталі біля

ВП труби перліту майже не ідентифікували.

Усі особливості зламів обох варіантів зразків (експлуатованої сталі

12Х1МФ та після застосування до неї ВТО), описані вище для їх центральної

частини, проявилися також і на заключних етапах руйнування зразків в межах

конусної частини їх зламів (рис. 4.18). Очевидним виявилось утворення

порожнин на великих включеннях ще під час експлуатації сталі на парогоні (рис.

4.18а, в). Адже, по перше, на поверхнях параболічних ямок виявили

концентричні сліди виходу смуг ковзання на ці поверхні під час активного

розтягу зразка із експлуатованої сталі. Тоді як на зламі зразка цієї ж сталі, але

після ВТО, ці сліди були або менш виражені, або виділялися на поверхні тих

порожнин, які не залікувалися під час ВТО через повну втрату когезії з матрицею
(рис. 4.18б, г). По-друге, ділянки конусної частини зламу, пов’язані з наявністю

у структурі відновленої сталі перліту, стали ще очевиднішими ніж у центральній
частині зламу (рис. 4.18г). Отже можна із впевненістю стверджувати, що навіть

після тривалої експлуатації сталі 12Х1МФ існує можливість продовжити ресурс
її експлуатації шляхом застосування ВТО. А з урахуванням різних силових умов

експлуатації сталі в околі ЗП та ВП труби парогону ТЕС та, відповідно, різної

міри деградації сталі внаслідок повзучості в їх околі можна припустити, що

застосування ВТО на різних етапах експлуатації парогонів, коли ще не відбулася

критична трансформація структури з повною втратою когезії включень з

матрицею, відкриє перспективу багаторазового відтермінування остаточного

вичерпування ресурсу парогонів ТЕС.