Page 127 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії

127
після ВТО (~20 мкм). Форма ямок на зламі, які вважали ознакою класичного

в’язкого ямкового рельєфу, узгоджувалась також з поліедричною геометрією

зерен у відновленій структурі сталі. На цій підставі вважали, що руйнування

відновленої сталі відбувалося під час випробувань на удар за механізмом

пороутворення на невеликих карбідах, що виділилися після ВТО з твердого

розчину вуглецю в α-залізі вздовж меж новоутворених і значно дрібніших зерен

(ніж в структурі експлуатованої сталі) під час високотемпературного відпуску,

як заключної операції режиму ВТО. Тому вважали, що відновлена після

експлуатації сталь руйнувалася за в’язким міжзеренним механізмом.

а б

в г
Рисунок 4.20 – Мікрофрактограми, зафіксовані за високої роздільної здатності в

околі вершини концентратора напружень тангенціально орієнтованих зразків на

ударну в’язкість, вирізаних в околі ЗП труби зі сталі 12Х1МФ після

5
експлуатації 2,8610 год у РЗГ головного парогону ТЕС (а, в) та після

додаткового ВТО (б, г).