Page 131 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії

131
Таким чином виявилось, що рельєфність зламу відновленої сталі зросла на

всіх етапах її руйнування (починаючи від зародження руйнування від дна надрізу

на зразку і завершуючи ділянкою його доламу). За правило цю ознаку пов’язують

із підвищенням енергоємності процесу руйнування.

Описані фрактографічні особливості зламів обох варіантів сталі на

мікроскопічному рівні також узгоджуються з їх значною відмінністю за ударною

в’язкістю (у понад 2 рази). Адже за результатами механічних випробувань

значення ударної в’язкості сталі 12Х1МФ з околу ЗП труби у РЗ гину після

2
застосування до неї ВТО досягло 0,51 порівняно із 0,23 МДж/м , властивого сталі
після експлуатації. Отже отримане понад двократне зростання опору крихкому

руйнуванню відновленої сталі з околу ЗП труби у РЗ гину пояснили

заліковуванням міжзеренної пошкодженості, сформованої в сталі під час

експлуатації. Цього досягли шляхом розчинення великих карбідів вздовж меж

великих зерен в експлуатованій сталі, які хоча б частково зберегли зв'язок з

навколишньою матрицею (під час першого етапу аустенітизації), повного

переформатування мережі меж зерен (впродовж другого етапу аустенітизації) та

виділення значно дрібніших карбідів з твердого розчину вуглецю в α-залізі (під
час високотемпературного відпуску).

4.4.2.2 Ознаки відновлення сталі з розтягненої зони гину за зламами

зразків на удар, вирізаних в околі внутрішньої поверхні труби

Порівняння зламів зразків на ударну в’язкість, вирізаних з РЗ гину

експлуатованої сталі, але в околі ВП труби та після застосування до неї ВТО,

підтвердило визначальну роль зсуву у формуванні в околі вершини

концентратора напружень на зразку з експлуатованої сталі рельєфу зламу з

в’язких параболічних ямок (рис. 4.23а).

Тоді як на зламі експлуатованої сталі, до якої застосували ВТО,

поєднувались і ямки, сформовані внаслідок зсуву, і рівновісні ямки, утворені

внаслідок розриву перетинок між суміжними порожнинами (рис. 4.23б). Крім