Page 133 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії

133
в’язкості (через розгалуження вершини тріщини на готових розшаруваннях).

Зокрема, значення KCU експлуатованої сталі з околу ВП труби становило 1,13,

2
тоді як після ВТО воно зросло до 2,2 МДж/м .
Спостереження за вищої роздільної здатності підтвердило домінування на

стартовому етапі руйнування обох варіантів сталі (експлуатованої і після ВТО)

типового в’язкого рельєфу з параболічних за формою ямок, утворених за

механізмом зсуву (рис. 4.24). Разом з тим відзначили, що в експлуатованій сталі

часточки неметалевих включень чи карбідів в глибині параболічних ямок

траплялись значно рідше (рис. 4.24а, в) ніж на зламі сталі після ВТО

(рис. 4.24б, г). Це доводить втрату їх когезії з матрицею під час експлуатації та її

хоча б часткове відновлення – після ВТО. Крім того за розмірами ці включення

у відновленій сталі в основному були до 0,5 мкм і лише поодинокі з них досягали

1 мкм. При цьому вони зберігали когезію з матрицею навіть після ударних

випробувань. Тоді як в експлуатованій сталі розміри включень на дні

параболічних ямок досягали навіть 2–3 мкм і їх зв'язок з матрицею зберігався

скоріше як виняток. Більше того, на поверхні параболічних ямок в

експлуатованій сталі виявили виразні сліди пластичного деформування у вигляді
паралельних гребенів виходу слідів ковзання на ці поверхні, тоді як в сталі

підданій ВТО їх практично не було. Це вважали прямим доказом існування
порожнин в сталі, експлуатованій в околі ВП труби, ще перед її випробуваннями

на удар (рис. 4.24а, в). Тоді як в сталі, до якої застосували ВТО, ці ознаки
траплялись значно рідше і не були такими очевидними (рис. 4.24б, г). На цій

підставі прийшли до висновку, що у відновленій сталі порожнини на часточках

(як осередках їх зародження) формувались під час випробувань зразка на удар

шляхом зародження, витягування перетинок між суміжними порожнинами аж до

їх руйнування внаслідок зсуву. Тоді як в експлуатованій сталі вони вже були в

сталі ще перед випробуваннями зразка на удар і перетинки між ними лише

додатково витягувались (це підтверджували сліди виходу смуг ковзання на їх

поверхнях), а руйнувались вони за тим же механізмом зсуву, властивим

відновленій сталі.