Page 137 - Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії

137
передумови для відшарування великих карбідів від матриці з утворенням

порожнин, які вдалось візуалізувати у вигляді специфічних ямкоподібних

елементів (з нанорозмірними часточками на їх дні) на фасетках міжзеренного

руйнування зразка, випробуваного на удар (рис. 4.20а, в). Тоді як на аналогічній

віддалі від дна концентратора напружень (0,8 мм) в сталі після ВТО,

спостерігали класичні ознаки в’язкого руйнування з рівновісних ямок

(рис. 4.25б, г, е). Наявність цих карбідів на дні ямок в’язкого руйнування

засвідчила, що після ВТО структурні перетворення відбулися також в сталі,

експлуатованій в РЗ гину біля ВП труби. А їх доволі значна кількість однозначно

доводить високу когезію з навколишньою матрицею. Окрім цього на зламі

вивили значну кількість дуже дрібних ямок, які вважали ознакою в’язкого

руйнування в межах перлітних зерен, які межували із зернами фериту (рис. 4.25б,

г). В експлуатованій сталі часточки цементиту і ямки в’язкого рельєфу, утворені

на них, були на порядок більшими за розмірами порівняно з дрібними ямками на

зламі відновленої сталі (порівняти рис. 4.25в та рис. 4.25г). Це додаткове

підтвердження того, що після застосування ВТО до експлуатованої сталі в ній

відбулися структурні перетворення і замість великих карбідів з дефектами
навколо них вздовж меж великих зерен утворилися нові і дрібніші зерна фериту

та дрібнодисперсний перліт. Вважали, що саме ці перетворення відповідальні за
зростання опору крихкому руйнуванню відновленої сталі.

Відмінність між обома варіантами сталі (експлуатованої в околі ВП труби
і після застосування до неї ВТО) проявилася і на завершальному етапі

руйнування зразків на ударну в’язкість (рис. 4.26). Долам в експлуатованій сталі

розпочинався вже на глибині 1,5 мм від дна концентратора напружень, тоді як у

відновленій сталі в’язкий рельєф на зламі зберігався аж до глибини 3,5 мм. На

ділянці крихкого крізьзеренного відколу експлуатованої сталі спостерігали

вторинне міжзеренне розтріскування (рис. 4.26а,д), яке було скоріше як

виключення на ділянці доламу відновленої сталі (рис. 4.26б, г, е). Причиною

появи вторинного розтріскування в експлуатованій сталі вважали дефекти на

великих включеннях вздовж меж зерен експлуатованої сталі, які ослаблювали їх