Page 277 - Докторська дисертація_Ткачук

277

мікрорентгеноспектрального аналізу, оскільки було зафіксовано зменшення

вмісту наступних елементів після корозії: Ca (11,65 ат. % проти 13,04 ат. %), P

(7,58 ат. % проти 8,28 ат. %). Вміст кисню на поверхні збільшується від 68,60

ат.% до 69,18 ат.% через утворення продуктів корозії, таких як оксиди титану.

Хід анодної кривої для титану з гідроксиапатитним покриттям,

сформованим при 140 В протягом 1 та 2 хв, схожий (рис. 6.17, криві 1, 4), проте

анодне розчинення поверхні покриття, сформованого за тривалішої витримки,

відбувається за струмів, які на порядок нижчі. Густина струму корозії

зменшується в 3 рази, що свідчить про вищу корозійну тривкість

гідроксиапатитного покриття, сформованого за більшої тривалості осадження.

Електрохімічна імпедансна спектроскопія була використана для

кращого розуміння корозійної поведінки покриттів, сформованих за різних

напруг і тривалості осадження. Результати корозійних досліджень

представлені у вигляді кривих Найквіста (рис. 6.19).

Рисунок 6.19 – Криві Найквіста для гідроксиапатитних покриттів у

розчині Рінгера при 37°С: тривалість ПЕО 1 хв: 1 – 140 В, 2 – 160 В, 3 – 180 В;

2 хв: 4 – 140 В.