Page 274 - Докторська дисертація_Ткачук

274

зменшення потенціалу змінюється подальшим його зростанням і стабілізацією

(рис. 6.16, крива 3).

Зі збільшенням тривалості осадження від 1 до 2 хв при прикладеній

напрузі 140 В стаціонарний потенціал зсувається в додатну сторону на 0,073 В

(рис. 6.16, крива 4), що вказує на нижчу термодинамічну схильність

гідроксиапатитного покриття до проходження корозійних процесів.

На рис. 6.17 представлені потенціодинамічні поляризаційні криві для

технічно чистого титану ВТ1-0 з гідроксиапатитними покриттями у розчині

Рінгера за температури 37°C. На анодних гілках усіх поляризаційних кривих

спостерігаються дві області пасивації, які знаходяться в різних діапазонах

потенціалів.

Рисунок 6.17 – Потенціодинамічні поляризаційні криві

гідроксиапатитних покриттів у розчині Рінгера при 37°С: тривалість ПЕО 1 хв:

1 – 140 В, 2 – 160 В, 3 – 180 В; 2 хв: 4 – 140 В.

Для гідроксиапатитного покриття, сформованого за напруги осадження

140 В (рис. 6.17, крива 1), перша область пасивації знаходиться в діапазоні

потенціалів від -0,122 до 0,230 В, густина струму пасивації становить 0,64