Page 128 - Докторська дисертація_Ткачук

128

шару зі зниженням температури азотування Т1 від 850 до 800°С, а також

відсутність фази диоксиду титану, корозійна тривкість якої нижча порівняно з

нітридними фазами, призводить до покращення корозійної тривкості

титанового сплаву у розчині Рінгера.

У процесі корозії відбувається електрохімічне розчинення TiN з

утворенням продуктів корозії (рис. 3.25 б, в).

Морфологія поверхні азотованого сплаву також впливає на корозійну

тривкість. Зі зниженням Т1 спостерігається зменшення шорсткості поверхні,

що призводить до зменшення активної площі взаємодії сплаву з фізіологічним

середовищем, і відповідно, покращення корозійної тривкості.

3.3. Вплив температури фізіологічних розчинів на корозійну

тривкість азотованого титанового сплаву ВТ6

Щоб відповідати біомедичним імплантам, матеріали повинні бути

сумісними з фізіологічним середовищем людського організму. Корозійну

поведінку імплантів in vitro вивчають, використовуючи фізіологічні розчини,

які моделюють плазму крові (0,9% NaCl) [310, 313, 321–323] і тканинну рідину

(розчини Рінгера та Тіроде) [307, 318, 323, 324].

Розчин Тіроде порівняно з розчином Рінгера, містить менший вміст

хлориду калію, проте більший – гідрокарбонату калію. Окрім цього, у його

складі також присутні хлорид магнію гексагідрату та дигідрофосфат натрію.

Корозійну поведінку титанового сплаву ВТ6 з нітридними шарами,

сформованими на різний структурно-фазовий стан, вивчали у вищевказаних

фізіологічних розчинах за температур 36 і 40°С [305, 323, 325, 326].

Зміною температури розчину імітували перехід від нормального до

запального стану людського організму.