Page 173 - DISS_NYRKOVA

173

З аналізу катодних кривих, рис. 5.4, а, видно, що:

- граничний струм відновлення кисню на сталі Х70 майже в 4 рази

більше ніж на сталі Х80,

- потенціали виділення водню майже однакові та становлять

-0,950 В для Х70 і -0,940 В для Х80;

- швидкість активного виділення водню на обох сталях практично

співпадає (катодні поляризаційні криві в області активного виділення

водню, за потенціалів від’ємніших ніж -1,0 В, співпадають). У модельному

ґрунтовому електроліті, рис. 5.4, б, область активного анодного

розчинення сталі Х70 становила близько 0,110 В (від потенціалу корозії до

потенціалу близько -0,570 В) для сталі Х70 і 0,170 В (від потенціалу корозії

до потенціалу близько -0,500 В) – для Х80. Як і у розчині 3 % NaCl,

спостерігається ділянка, на якій процес активного анодного розчинення

уповільнюється. Тафелевські нахили анодних поляризаційних кривих сталі

обох категорій міцності дещо завищені, імовірно, внаслідок утруднення

доставляння кисню до поверхні, що кородує, і становлять близько 0,111 В

для Х70 і 0,074 В для Х80.

З аналізу катодних кривих можна зробити висновок про те, що:

- граничний струм відновлення кисню на сталі Х80 вище, ніж на

сталі Х70;

- потенціал виділення водню на сталі Х80 приблизно на 0,1 В

менше за абсолютним значенням, ніж на сталі Х70, відповідно -0,85 В та

-0,95 В;

- швидкість активного виділення водню на сталі Х80 також менше,

ніж на сталі Х0.

У лужному середовищі з домішками іону-активатору область

активного розчинення сталі Х80 становить близько 0,096 В (від потенціалу

корозії до 0,2 В), для Х70 – приблизно 0,106 В (від потенціалу корозії

до 0,2 В), рис. 5.4, в. В області потенціалів від -0,2 В до 2,0 В відмічається

уповільнення активного анодного розчинення, яке обумовлено