Page 177 - DISS_NYRKOVA

177

загальною довжиною 530 мкм та глибиною від 10 мкм до 17 мкм та

одиничні корозійні виразки розміром 20 мкм × 13 мкм.

На поверхні зразка зі сталі Х70 після випробувань в модельному

ґрунтовому електроліті, рис. 5.5, б, також простежуються окремі ділянки

підповерхневої корозії протяжністю від 116 мкм до 281 мкм глибиною

від 10 мкм до 17 мкм і локальні ділянки міжкристалітної корозії, яка

розповсюджується на довжину 132 мкм та глибину 430 мкм, рис. 5.6.

Такого виду корозійне ураження, може бути пов’язано із

проникненням в метал водню, що утворюється в електроліті під дією

катодної поляризації.

Рисунок 5.6 – Підповерхнева корозія в приповерхневому шарі зразка зі

сталі Х70 після випробувань в модельному ґрунтовому електроліті.

Травлення в пікралі, ×500.

В приповерхневому шарі цієї зони зразка після випробувань в

карбонат-гідрокарбонатному розчині із домішкою хлорид-іонів, рис. 5.5, в,

крім поверхневої корозії глибиною близько 7 мкм, в бейніто-перлітних

виділеннях спостерігалося утворення одиночних пітингів глибиною до

17 мкм. Транскристалітних тріщин в приповерхневих шарах зразків зі

сталі Х70 після випробувань в вищезазначених розчинах не виявлено.