Page 74 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД
P. 74

74

                  оцінюють за результатами лабораторних випроб, але без урахування можливого

                  наводнювального впливу технологічного середовища. Проте відомо, що під час

                  експлуатації  теплотехнічного  устаткування  відбувається  водневе  окрихчення

                  металу  [127,  160],  передбачити  яке  за  зміною  таких  показників  як  тривала

                  міцність, швидкість повзучості, залишкова деформація поки що не вдається.



                         1.2.3.3  Характеристики  повзучості  теплотривкої  сталі  у  вихідному

                  стані і після деградації за випроб у водні

                         У  циклі  досліджень  на  повзучість  теплотривкої  сталі  2,25Cr-1Mo  у

                                                        4
                  вихідному  стані  та  після  ~6·10   год  експлуатації  (у  вигляді  зразків  свідків  у
                                                                              О
                  реакторі гідрокрекінгу нафти за температури 450 С і тиску 16 МПа) показано,
                  що  за  випроб  зразків  у  газоподібному  водні  під  тиском  0,5  МПа  швидкість

                  усталеної повзучості v  (2-га ділянка кривої повзучості) обох варіантів сталі у
                                             II
                  водні  вища  ніж  на  повітрі  за  всіх  рівнів  початкового  навантаження  σ   (рис.
                                                                                                         0
                  1.15а). Деградація сталі в експлуатаційних умовах підвищує швидкість v  і на
                                                                                                           II
                  повітрі, і у водні порівняно із сталлю у вихідному стані (рис. 1.15а). Причому

                  повзучість у водні експлуатованої сталі відбувається за істотно нижчого рівня


                     =  290  МПа,  ніж  не  експлуатованої,  в  якій  фіксували  ознаки  повзучості
                    0
                  навіть  за     =  330  МПа  (рис. 1.15б).  Отже,  сумісна  дія  і  деградації,  і
                                 0
                  воденьмісткого  середовища  підвищує  швидкість  усталеної  повзучості  в

                  теплотривкій сталі [129, 203].

                         За однакового рівня   = 330 МПа під час випроб у водні швидкість v  в
                                                                                                              II
                                                    0
                  експлуатованій сталі 2.25Cr-Mo на два порядки, а в лабораторно деградованій

                  сталі 15Х2МФА (шляхом термоциклування зразків від кімнатної температури

                                          О
                  до температури 450 С у газоподібному водні під тиском 0,5 МПа) на порядок
                  вища  ніж  в  не  експлуатованих  їх  варіантах  (рис. 1.15б,  в).  Причому  за

                  сумірних рівнів   швидкість v  сталі 15Х2МФА завжди була вищою, ніж сталі
                                                       II
                                       0
                  2.25Cr-1Mo,  що  пов’язали  з  більшою  кількістю  неметалевих  включень  у

                  структурі  сталі  15Х2МФА  порівняно  із  сталлю  2.25Cr-1Mo,  які  виконували


                  роль енергетично вигідних стоків для водню. Тиск водню у порах вздовж меж
   69   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79