Page 263 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД
P. 263
263
5.8 Оцінювання деградації сталей тривало експлуатованих сталей
парогонів ТЕС за опором крихкому руйнуванню
Більшість чинних в теплоенергетиці нормативних документів
регламентують опір крихкому руйнуванню конструкційних сталей в першу
чергу за величиною ударної в’язкості KCU, визначеною на зразках Менаже з
радіусом надрізу 1 мм [360, 361]. Проте останнім часом навіть
експлуатаційники почали віддавати перевагу зразкам Шарпі з гострим
концентратором напружень (радіус надрізу 0,25 мм), ударна в’язкість KCV
яких, як правило, нижча, ніж KCU. Причому досить часто за дотримання вимог
регламентних документів щодо значень KCU для теплотривких сталей,
відповідні їм значення KCV не задовольняють ці вимоги [362, 363]. Цю
невідповідність звикло пов’язують з тим, що ударна в’язкість, визначена на
зразках з концентраторами напружень будь-якої конфігурації, сукупно
характеризує затрати енергії на зародження і поширення руйнування цих
зразків. Причому частка енергії, витраченої на зародження руйнування зразків
з гострим концентратором напружень (зразки Шарпі) завжди менша, ніж
отримана на зразках із більшим радіусом надрізу (зразки Менаже). Тому,
використавши зразки з різним радіусом надрізу, можна зв’язати вплив будь-
яких проявів експлуатаційної деградації сталей з енерговитратами на
зародження і поширення їх руйнування. Адже деградація сталей під час їх
тривалої експлуатації проявляється однозначним зниженням їх опору
крихкому руйнуванню [364, 365]. Використавши поділ сумарної енергії
руйнування (за ударною в’язкістю KCV) на енерговитрати, пов’язані із
зародженням і поширенням руйнування, на прикладі сталей магістральних
газогонів показано, що їх експлуатаційна деградація значно сильніше зменшує
опір поширенню руйнуванню [366]. Отриманий ефект пов’язали з розвитком у
матеріалі розсіяних пошкоджень [96, 367] та інтенсифікацією цього процесу
під дією водню, абсорбованого металом в результаті його електрохімічної
взаємодії із вологим газом (з боку внутрішньої поверхнею труби) [119] або
