Page 262 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

262

рис. 5.4), кількість ямок на зламах зразків на розтяг з включеннями на їх дні

(рис. 5.9в, г). Так, найбільші за розмірами карбіди і в найбільшій кількості

фіксували біля ЗП труб, де колові напруження розтягу домінували під час

всього періоду експлуатації (рис. 5.17).

Рисунок 5.17 – Зміна колових напружень  в стінці труби товщиною t,

починаючи від її внутрішньої поверхні, як результат сумісного впливу тиску

пари всередині труби і термічних напружень через перепад температури в її

стінці 150С під час пуску (1), 50С за стаціонарного режиму експлуатації (2)

та 50 і 150С під час планової і вимушеної зупинок блоків (3 і 4 відповідно).

Таким чином, під час експлуатації сталі реалізовувався єдиний для

перерозподілу карбідів принцип – чим вищі експлуатаційні напруження

розтягу досягалися в певних зонах труб під час їх експлуатації, тим

очевидніше проявлялися структурні ознаки деградації металу. Адже

максимальну кількість міжзеренних фрагментів на утомних зламах

спостерегли на зразках, вирізаних поблизу ЗП труб після їх експлуатації з

більшою кількістю зупинок.

Отже встановили, що структурні зміни, пов’язані з перерозподілом

карбідів на межі зерен та їх декогезією від матриці, відповідальні за нахил

ділянки I на залежності НВ–d –1/2 , а фрактографічно візуалізовані фрагменти

міжзеренного руйнування на фоні крізьзеренного утомного рельєфу зламу

прийняли за ознаки деградації сталі, які спричинили появу ділянки II.