Page 257 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

257

випробуваних на ударну в’язкість, статичну та циклічну тріщиностійкість, за

наявністю на них міжзеренних фрагментів на фоні типового крізьзеренного

рельєфу. Саме наявність на зламах елементів міжзеренного руйнування

вважали за структурну ознаку деградації теплотривких сталей, візуалізовану

механічними випробами (незалежно від типу випроб) на зламах зразків як

об’ємних відбитків критичного структурного стану експлуатованих сталей.

Адже руйнування сталей завжди відбувається по шляху найменшого опору

руйнуванню, на якому зосереджена критична кількість меж зерен, когезія між

якими під час експлуатації або ослаблена, або зв'язок між суміжними зернами

взагалі порушений і сформувалися міжзеренні пошкодження.

5.6 Обґрунтування критичного структурно-механічного стану

сталі 15Х1М1Ф

Залежність Холла–Петча ( =  + K d –1/2 ) зв'язує границю плинності
0
0,2
i
 сталей з розміром зерна d. Напруження, які забезпечують рух дислокацій
0,2
всередині зерен, пов’язують з першим доданком  , а які активують джерела
0
дислокацій у суміжних зернах – із другим K d –1/2 . З іншого боку, відомо також,
i
що границя плинності і твердість сталей як механічні характеристики,

визначені руйнівним і неруйнівним методами відповідно досить чітко

корелюють між собою. Відома також спроба побудови лінійної залежності

(подібної до залежності Холла–Петча) між розміром зерна d та твердістю

сталі, коли, величину d варіювали, змінюючи швидкість охолодження сталі з

аустенітної області [356]. Оскільки значення  і твердість сталей є
0,2
характеристиками, визначеними руйнівним і неруйнівним методами

відповідно, які звикло корелюють між собою, то вважали, що подібну

залежність між розміром зерна d та твердістю за Брінелем HB можна отримати

також для теплотривких сталей після їх тривалої високотемпе-ратурної

експлуатації на парогонах ТЕС у вигляді HB = A + Bd –1/2 , де A і B – константи.

При цьому врахували, що константи рівняння Холла–Петча характеризують