Page 198 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

198

Проте дотепер точаться суперечки щодо впливу водню, абсорбованого

сталями з феритно-перлітною текстурою, на їх експлуатаційну деградацію.

Зокрема відомо, що за довільного розташування зерен фериту і перліту

коефіцієнт дифузії водню в сталі типу AISI 4130 вищий, ніж за його дифузії

поперек смугастої ферит-перлітної структури [321]. Цей результат

узгоджується з тим, що коефіцієнт дифузії водню поперек смугастої ферит-

перлітної структури нижчий, ніж вздовж неї, коли водень має змогу

безперешкодно дифундувати вздовж прошарків фериту [322]. Проникливість

водню виявилося також вищою вздовж смугастої структури, ніж упоперек неї.

Дослідження сплавів Fe–C із ферит-перлітною структурою виявили, що межі

між феритними і перлітними або між суміжними перлітними зернами є

ефективними пастками для водню [323]. Водночас межі між цементит-

феритними ламелями в перліті слабо поглинають водень, але сповільнюють

його дифузію крізь колонії перліту. Разом з тим ці результати не узгоджуються

з висновком, зробленим на основі прямої фіксації осередків виходу водню з

ферит-перлітних сталей високочутливим методом “водневого мікродруку”,

який не підтвердив полегшену дифузію водню вздовж меж зерен фериту [324].

А в перлітних зернах водень також виходив з металу через прошарки фериту,

що узгоджується з нижчим коефіцієнтом дифузії водню в цементиті ніж у
2
-1
-10
-11
фериті (відповідно 1,84∙10 та 7,1∙10 м с ) [325].
На основі результатів робіт [323, 324] припустили, що розгалужена
мережа міжфазних меж всередині зерен перліту (як механічної суміші

цементиту і фериту) та практично суцільні (особливо в осьовому перерізі труб)
прошарки феритних і перлітних зерен по всій товщині стінки труб, виконували

роль бар’єрів для дифузії водню та сприяли нерівномірному його розподілу на

численних міжфазних переходах. Це сприяло виникненню в місцях локалізації

водню структурних дефектів з відповідним інтенсивнішим травленням між

фазних меж. Як наслідок, у перліті формувалася розгалужена мережа

мікропошкоджень вздовж меж ламелей. Їх інтенсивніше травлення чітко

зафіксували вздовж довгих меж між прошарками перлітних і феритних зерен,