Page 199 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД
P. 199

199

                  що  полегшило  усунення  ушкоджених  частин  зерен  перліту  за  чергового

                  травлення  та  полірування  шліфів.  Завдяки  цьому  в  структурі  сталі  17Г1С

                  спостерігали  практично  суцільні  (завдовжки  до  500  мкм)  смуги  з

                  вищербленими  складовими  перліту  вздовж  їх  межі  розділу  з  прошарком  із

                  феритних  зерен.  І  найчіткіше  це  проявилося  в  осьовому  перерізі

                  експлуатованих труб (рис. 4.11в). Подібні ознаки міжламелярних ушкоджень в

                  перліті вздовж їх меж розділу з прошарками із  феритних зерен спостерігали

                  також  в  діаметральному  перерізі  труби,  але  у  цьому  випадку  довжина

                  суцільних  стрічок  з  пошкоджень  не  перевищувала  40 мкм.  Пояснили  це

                  наявністю  у  діаметральному  перерізі  труби  проміжків  з  феритних  зерен,  які

                  порушували неперервність прошарків перліту. Вважали, що саме ці перетинки

                  з  феритних  зерен  забезпечили  практично  безперешкодну  наскрізне

                  проникнення водню через стінку труб (рис. 4.11г). Це означає, що під впливом

                  водню,  абсорбованого  сталлю  під  час  тривалої  експлуатації  на  газогоні,  в

                  стінці  труб  могли  формуватися  вузькі  (відповідно  до  довжини  прошарків  із

                  пошкодженим перлітом в її діаметральному перерізі), але довгі (відповідно до

                  довжини  смуг  із  пошкодженим  перлітом  в  її  осьовому  перерізі),  практично

                  неперервні  і  орієнтовані  в  осьовому  напрямі  своєрідні  канали  з  ослабленою


                  когезією  зерен  вздовж  прошарків  перліту  і  фериту,  або  навіть  у  вигляді
                  готових  пошкоджень  (типу  розшарувань)  вздовж  них.  За  справедливості


                  такого  припущення  в  стінці  експлуатованих  труб  могли  виникнути
                  передумови для утворення, або навіть могли вже і сформуватися досить довгі


                  розшарування  вздовж  прошарків  між  перлітними  і  феритними  зернами  як
                  результат  наводнювання  сталі  (якого  неможливо  уникнути  під  час  тривалої


                  експлуатації  на  газогоні).  Об’єднуючись,  вони  могли  поширитися  в

                  експлуатованій сталі 17Г1С на довжину до 3…25 мм. Взявши до уваги те, що

                  експлуатаційні пошкодження магістральних газогонів в основному орієнтовані

                  вздовж  осі  труби  (особливо  на  етапі  спонтанного  поширення  руйнування),

                  виявлену  орієнтованість  структурної  ознаки  деградації  сталі  пов’язали  з

                  осьовою  текстурою  в  стінці  труби,  яка,  безумовно,  ослабить  її  поперечний
   194   195   196   197   198   199   200   201   202   203   204