Page 200 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

200

переріз і полегшить руйнування. Саме цим і пояснили можливість стрімкого

поширення тріщин в трубах газогонів на сотні метрів уздовж їх осі.

Разом з тим, за докритичного поширення руйнування описані структурні

ознаки деградації сталі навіть дещо пригальмовувати його. Зокрема, виявлено

феномен позитивного впливу деградації трубних сталей на їх ударну в’язкість,

який пов’язали з розшаруваннями, які нормально орієнтовані до поверхні

руйнування, і сприяли розгалуженню тріщин. Фронт тріщини перетинав

розшарування, і, тим самим, уповільнювалося її поширення та підвищувалися

енерговитрати на її ріст [66, 326 – 328]. Описані структурні ознаки

експлуатаційної деградації (ослаблення когезії та пошкодження меж між

прошарками перліту та фериту) властиві сталі 17Г1С, в меншій мірі – сталі

Х60 (рис. 4.12), і в найменшій – сталі Х70 (рис. 4.13).

Рисунок 4.12 – Типова мікроструктура сталі Х60 в осьовому перерізі труб у

вихідному стані (а) та після 25 років експлуатації на газогоні (б).

Використавши електронний мікроскоп, у структурі сталі Х70 як в

осьовому, так і в діаметральному перерізі труб виявили тонесенькі прошарки

перліту (від 1 до 5 мкм). Навіть за високої роздільної здатності всередині

перлітних прошарків було важко ідентифікувати його складові у вигляді

фериту і карбідів (рис. 4.13). Таке подрібнення феритно-цементитної суміші в

перлітних прошарках звело до мінімуму руйнівні наслідки пасткування водню

всередині стінки труби вздовж меж розділу смуг між феритними і перлітними