Page 203 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

203

зміцнених після експлуатації сталей знизилися (зокрема значення δ для сталі

17Г1С – на 22%, ψ – на 18%). Тоді як зміна відповідних характеристик для

сталі Х70 не перевищила 3%, що свідчить лише про тенденцію їх зміни.

Отже, попри найтривалішу експлуатацію на магістральному газогоні

сталі Х70 (37 років) її пластичність практично не змінилася, тоді як

пластичність сталей 17Г1С та Х60 відчутно зменшилася. Ці особливості

деградації механічних характеристик трубних сталей слід враховувати в

розрахунках на міцність різних ділянок газогонів із таких сталей.

4.2.2.1 Фрактографічні ознаки деградації сталей газогонів на зламах

зразків на розтяг

Руйнування зразків звикло відбувається по шляху найменшого опору з

максимальною щільністю пошкоджень в перерізі. Тому саме на зламах зразків

сподівалися виявити чіткі ознаки деградації сталей. Адже у всіх досліджених

сталях (17Г1С, Х60 та Х70) на структурному рівні виявили різні за

інтенсивністю пошкодження вздовж меж перлітних та феритних прошарків.

Макрофрактограми зразків сталі 17Г1С у вихідному стані (рис. 4.15, а)

та після експлуатації (рис. 4.15, г) свідчать про реалізацію в обох випадках
в’язкого механізму руйнування з формуванням зламів типу чашка-конус.

Разом із тим, по-перше, кут нахилу конусної частини макрозламу зразка
експлуатованої сталі до його нормально орієнтованої центральної частини

значно менший, ніж на зламі сталі у вихідному стані. Зростання ролі
нормального відриву під час формування не лише центральної, але і конусної

частини зламу зразка певною мірою свідчить про окрихчення сталі. По-друге,

в центральній нормально орієнтованій частині зламу зразка експлуатованої

сталі виявили чіткі ознаки текстури, які практично не спостерігали на зламі

зразка сталі у вихідному стані [329]. Отже, ознаки пошкодженості сталі після її

експлуатації, пов’язані з текстурою, проявилися навіть на макрорівні.