Page 176 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

176

5 Визначили особливо низькі значення ударної в’язкості KCV сталі

2
початку ХХ сторіччя та ремонтної сталі (0,15 і 0,3 МДж/м відповідно)
елементів водонапірної вежі порівняно з сучасними сталями відповідного

складу. Вважали, що це ще й наслідок їх деградації під час тривалої

експлуатації. Фрактографічно показали, що запас пластичності обох сталей

значною мірою вичерпаний (проте в першу чергу це стосується сталі початку

ХХ сторіччя). В’язке руйнування цієї сталі відбувалося лише біля

концентратора напружень і поширювалось на глибину до 50 мкм, тоді як в

ремонтній сталі – на 0,5 мм.

6 Виявили атипове поєднання наднизьких значень KCV і твердості

аналізованих сталей, що вважали ознакою їх експлуатаційної деградації. Адже

як правило нижчій твердості сталей у вихідному стані відповідає вища їх

ударна в’язкість.

7 Зниження всіх властивостей тривало експлуатованих вуглецевих

сталей ще чіткіше проявилося за випроб на корозійне розтріскування з

повільним розтягом зразків в корозивному середовищі, яким моделювали

кислотний дощ, що зв’язали з деградацією сталей на мікроструктурному рівні.

Під дією середовища зразки руйнувалися від бічної поверхні вздовж меж

неметалевих включень з матрицею, що сприяло локалізації корозійних
процесів на ослаблених тривалою експлуатацією міжфазних межах.

8 Фрактографічні ознаки деградації вуглецевих сталей у вигляді
елементів окрихчення таких як розшарування та крізьзеренні відколи виявили

на зламах усіх експлуатованих сталей, випробуваних у повітрі і в корозивному
середовищі.

9 Обґрунтували переваги використання фрактографічного показника

структурно-механічного стану вуглецевих сталей порівняно із

металографічним. Це пояснили тим, що під час кількісного оцінювання площі

включень на шліфі враховується лише частина з них, які лежать в його

площині. Тоді як під час подібних оцінок на поверхні руйнування, яке звикло

відбувається по шляху найменшого опору, і тому і кількість, і щільність