Page 171 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

171

крихкому руйнуванню до деградації мікроструктури вуглецевих сталей

(рис. 3.37а) значний розкид її зміни KCV / KCV внаслідок експлуатації на
вих
екс
різних об’єктах не дав змоги описати ці дані однією залежністю (рис. 3.38а).

Адже на деградацію сталей впливали випадково змінні в часі експлуатації

кліматичні чинники (температура, середовище, напруження тощо).

C п / C шл
1,0 3 0,20
1, 2 4
4, 5, 6.1 0,15
0,8
KCV екс / KCV вих 0,6 0,10 c 6.2

7

0,4

0,2 0,05 C 6.1 1
S c
0,0
0,80
30 60 90 120 150 0,0 0,1 0,2 0,3 0,70 0,75 S / S
 , роки кр
екс
а б
Рисунок 3.38 – Втрата опору крихкому руйнуванню KCV / KCV від
екс
вих
тривалості експлуатації сталей τ (а) та залежності між структурним С /С і
екс
п
шл
фрактографічним S /S показниками їх деградації (б).
кр

В структурі сталей у вихідному стані наявні неметалеві включення
зберігають зв'язок з матрицею (рис. 3.39а). Тоді як сукупна дія експлуатаційних

чинників, зокрема механічних напружень, вплинула на структурно-механічний
стан експлуатованих вуглецевих сталей, що проявилося декогезією неметалевих

включень від матриці (рис. 3.39б). Внаслідок цього попри зовнішнє збереження
цілісності елементів конструкцій всередині їх перерізів формувалися

порожнини, сумірні з включеннями, які ослабляли їх, сприяли накопиченню

водню на міжфазних межах і полегшували руйнування перетинок між

найближчими з них шляхом формування розшарувань.

Причому, якщо металографічно виявляються лише ті включення, які

перерізаються поверхнею шліфа, то руйнування, як правило, відбувається по

шляху найменшого опору, який визначається критичною щільністю

розташування включень, що втратили когезію з матрицею.