Page 175 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

175

Висновки до розділу 3

1 Встановлено, що спектр мікроструктур вуглецевих сталей елементів

конструкцій кінця ХІХ – початку ХХ сторіч змінювався від практично феритної

(перекриття залізничного вокзалу) до ферит-перлітної (водонапірна вежа,

Пісковий міст) та ферит-карбідної (Центрально–Поморський міст), що

залежало від вмісту в них вуглецю. Спільною структурною ознакою таких

сталей були ланцюжки шлакових включень або їх слідів, нерівномірно

розподілені в перерізі елементів і витягнені вздовж напряму вальцювання.

2 Сукупна тривала дія кліматичних чинників (пориви вітру, опади,

добові і сезонні коливання температури і напружень) сприяла декогезії

неметалевих включень від матриці. Як наслідок попри зовнішнє збереження

цілісності елементів конструкцій великі лінзоподібні включення в їх перерізах

втрачали зв'язок з феритною матрицею, утворюючи структурно обумовлені

дефекти, які виконували роль резервуарів для водню, створювали додаткову

концентрацію напружень та полегшували формування розшарувань і остаточне

руйнування.

3 Середнє значення твердості за Брінелем ремонтної сталі різних

елементів водонапірної вежі в Миколаєві становило 117 HB, а сталі початку

ХХ сторіччя – 71…83 НВ. Відзначили більший розкид значень твердості НВ
сталі різних елементів вежі після понад 100 річну експлуатацію порівняно з

властивим для ремонтної сталі, що пояснили різною мірою пошкодженості
сталей, тривалість експлуатації яких відрізнялася майже вдвічі.

4 Механічні характеристики експлуатованих вуглецевих сталей

порівняли за їх зміною відносно відповідних характеристик сталей у

вихідному стані з відповідним вмістом вуглецю. Внаслідок експлуатації

міцність усіх сталей знижувалалася, але найбільше це проявилося на сталях

конструкцій Вроцлава. Чутливість інших характеристик до зміни структурно-

механічного стану аналізованих сталей зростала у такій послідовності: δ, ψ та

KCV.