Page 121 - Korniy_dyser

121

перекриттям), а, у свою чергу, NDDO – удосконалена версія методу INDO
(часткове нехтування диференційним перекриттям). Метод INDO –

поліпшений порівняно з апроксимацією CNDO (повне нехтування
диференційним перекриттям).

AM1 – напівемпіричний метод, заснований на нехтуванні
диференційних двоатомних інтегралів перекриття. Цей метод – узагальнення

дещо зміненого нехтування двоатомним диференційним перекриттям, –

спроба поліпшити MNDO підхід, скорочуючи відштовхування атомів на

стадії розриву їх міжатомних зв’язків. Атом-атомні взаємодії у рівняннях

MNDO змінені та доповнені певними відштовхувальними та

притягувальними гаусівськими функціями. Складність проблеми

параметризації зросла в AM1, оскільки число параметрів на атом зросло від

семи в MNDO до 13…16 на атом в AM1.

PM3 – інший напівемпіричний метод, який ґрунтується на нехтуванні

інтегралів двоатомного диференційного перекриття. Цей метод використовує

той же формалізм і рівняння, що і метод AM1. Однак у PM3 використовують

дві функції Гауса для відштовхування ядер на відміну від змінного їх числа,

що у AM1 (від одного до чотирьох гаусіанів на атом), а також числові

значення параметрів в PM3 є змінними. Інші відмінності лежать у філософії і

методології, яку використовують при параметризації, в той час як у AM1

беруть деякі зі значень параметрів із спектроскопічних вимірювань, у PM3

розглядають їх як оптимізовані значення. У методах PM6 і PM7

удосконалено опис міжядерного відштовхування та під час розрахунку

параметрів атомний набір охоплює лужні, лужно-земельні та перехідні

метали, які, зокрема, входять у металоорганічні сполуки. Вказані методи

дають можливість розрахунку енергії міжмолекулярної взаємодії, водневого

зв’язку та перехідних станів хімічних реакцій.

Таким чином, напівемпіричні методи можна використовувати для

розрахунку геометричних та енергетичних характеристик взаємодії

компонентів корозивного середовища з поверхнею металів у кластерному