Page 118 - Korniy_dyser

118

Слід зауважити, що здатність іон-атома переходити в розчин
електроліту різна у різних металів і може бути охарактеризована також

робочою функцією або потенціалом іонізації, що є стрибком потенціалу,
який виникає на межі метал–вакуум. Що більше значення робочої функції,

тобто чим сильніше зв’язок між іон–атомом і електроном, тим важче іон-
атому покинути кристалічну ґратку. Наприклад, такі метали як платина і

мідь, характеризуються великою робочою функцією і менше схильні до

переходу з металевого стану в іонний, ніж, наприклад, калій, натрій або

магній.

2.3 Вибір методів розрахунку та програмних пакетів

2.3.1 Теоретична база квантово-хімічних методів розрахунку для

моделювання взаємодії багатокомпонентних систем із середовищем

Для моделювання та розрахунку поверхневих процесів на металах і

багатокомпонентних системах використовували методи квантової хімії, які

вибирали залежно від складності процесу взаємодії метал–середовище,

розміру кластерної моделі та мети конкретного розрахунку. Теоретична база

методів квантової хімії досить детально описана в літературі, наприклад [30–

33, 61, 216], тому в цьому розділі описано лише деякі методичні аспекти меж

їх застосування для систем метал–середовище.

Як відомо, всі властивості ізольованої молекули та молекулярних

систем (електронна будова, геометричні характеристики, енергетичний

спектр тощо) можна розраховувати шляхом розв’язку стаціонарного рівняння

Шредінгера:

ˆ
H (r , ) R  E (r , R ), (2.17)
де Н та  – відповідно гамільтоніан системи та її хвильова функція; Е –

повна енергія; r – координати електронів, R – координати ядер.

При розв’язанні рівняння Шредінгера (2.17) використовують

наближення Борна-Опенгеймера (адіабатичне наближення), згідно з яким