Page 114 - Korniy_dyser

114

виходячи із міллікенівського аналізу заселеностей молекулярних орбіталей
[251] під час використання напівемпіричних методів та методику Бейдера

[252] за використання методу ТФГ.

2.2.4 Моделювання корозійного розчинення поверхні металу та
розрахунок енергії виходу іона у середовище

За допомогою розглянутих у роботі квантово-хімічних моделей

міжфазної межі кластер–середовище можна розрахувати геометричні та

енергетичні характеристики процесу корозійного розчинення, тобто іонізації

металічних атомів з поверхні.

Корозійне розчинення металів – найпростіший корозійний процес, який

проходить на поверхні металу з утворенням розчинних продуктів
n+
n+
(металічних іонів Ме ) за реакцією Ме = Ме + ne. Корозійне розчинення –
це по суті руйнування кристалічної ґратки металу. Формально цей процес

можна описати в рамках теорії фазової рівноваги тверде тіло–газ, зокрема під

час кристалізації та сублімації металу [253]. Беручи до уваги цю теорію,

енергію розчинення (або вільну енергію Гіббса) можна прирівняти до енергії

сублімації або енергії взаємодії розчиненого атома із найближчими його

сусідами кристалічної ґратки (наприклад, для гранецентрованої кубічної

ґратки металу число найближчих сусідів – 6). Якщо метал знаходиться у

середовищі, складники якого можуть адсорбуватися на поверхні,

враховували також енергію утворених зв’язків під час адсорбції. При цьому

вживали поняття “корозійної адсорбції” [254], яке використовували для

опису енергетики розчинення. Це поняття включає складний цикл реакцій,

що супроводжують адсорбцію, перша стадія яких дифузія – досягнення

адсорбатом найбільш енергетично вигідного положення на поверхні металу.

При цьому можливе зв’язування однієї чи декількох частинок адсорбата з

одним поверхневим центром. Взаємодія адсорбата з поверхнею може

спричинити виділення атома металу з кристалічної ґратки у вигляді