Page 112 - Korniy_dyser

112

Внаслідок перерозподілу заряду на адсорбованому іоні існує певна
делокалізація заряду, а сам кластер стає зарядженим. Це призводить до

деяких помилок під час розрахунку енергії зв’язку в системі кластер–іон.
Якщо задавати заряд в квантово-хімічній програмі, відбувається локалізація

цього заряду не лише на атомі хлору, але й на самому кластері металу. В
результаті кластер буде заряджений, і енергія зв’язку хлорид-іона буде

суттєво залежною від розміру кластера. З іншого боку цей локалізований

заряд неможна контролювати.

Рисунок 2.14 – Розподіл заряду в системі іон-кластер металу

Тому нами адаптований інший підхід [36], який поширено на

двохкомпонентні кластери, що дозволило за допомогою простих

термодинамічних рівнянь перетворити енергію зв’язку атома з кластером у

енергію зв’язку іона з кластером. Маючи такі характеристики як

–
–
спорідненість до електрона E 1 = E A(Cl) (Cl g → Cl g + e ), енергію зв’язку
атома хлору на кластері металу E 2 = E b(Cl) (Cl g + Me n → Me nCl) та роботу

виходу електрона з металу або потенціал іонізації кластера E 3 = – W (Ме nCl

–
–
+ e → (Ме nCl) ), вираховували енергію зв’язку іона на поверхні
незарядженого кластера:
–
E b(Cl ) = E 1 + E 2 + E 3 (2.6)

Наприклад, для алюмінію W(Al) =4,25 eВ, а для іонів E A(Cl) = 3,617 eВ,

E A(OH) = 1,825 eV.

Така методика неявного задання заряду відповідає адсорбції хлорид-

іона на незарядженій поверхні, а отже, при потенціалі нульового заряду.