Page 107 - Korniy_dyser

107

зображено на рис. 2.11, з яких визначали енергії зв’язку частинки та віддаль
від поверхні, а також активаційний бар’єр – енергію активації адсорбції.

Отже, під час моделювання взаємодії складників корозивного
середовища з кластерами металів необхідно розглянути весь комплекс

взаємодії у даних системах, тобто дослідити кінетику процесів. Щоб
розрахувати кінетику взаємодії у системі складник середовища–метал,

фіксували певні віддалі (координати реакції) та знаходили енергію системи

та її похідні для вибраних точок на шляху реакції з деяким кроком зміни її

координати. Так будували залежність енергії системи від координат реакції.

На поверхні потенціальної енергії загалом можна виділити екстремуми,

мінімуми (початковий і кінцевий стан системи) та максимуми (сідлові точки,

що відповідають перехідним станам у системі) (рис. 2.11). Різниця енергії

між початковим і перехідним станом давала енергію активації реакції.

Енергію зв’язку складників середовища розраховували для різних

атомів багатокомпонентних кластерів, а також для різних адсорбційних

положень – надатомних (1), місткових (2), міжвузлових (3) (двохцентрових,

трьохцентрових та чотирьохцентрових) (рис. 2.12).

- E b

3
E
A
E
2
1 3
E E 3 1
min E
2 2
E
1
d
opt d

d
Рисунок 2.11 – Потенціальна крива Рисунок 2.12 – Потенціальні криві
взаємодії складника середовища з взаємодії компонентів середовища

вибраним місцем на поверхні для різних адсорбційних положень на

кластера металу для визначення поверхні кластера металу

енергії активації