Page 105 - Korniy_dyser

105

 ) 1 (  ) 2 (  ) 1 ( z  A p ) 1 (  ) 2 ( z  A p ) 2 (


E  e e  Me 1  Me 2 , (2.1)
0
F zF zF
В цьому рівнянні є відомі величини: ω е – робота виходу електрона з металу,
F – стала Фарадея, z – заряд іона металу. Величину   , яка є фактично
Me z

енергією виходу іона у середовище, не можна визначити експериментально,
однак вона може бути квантово-хімічно оцінена на основі розрахунку впливу

складників корозивного середовища на міцність металічного зв’язку.
Для вивчення енергетики взаємодії корозивного середовища з

поверхнею багатокомпонентних систем використовували поняття поверхні

потенціальної енергії [242] – залежності потенціальної енергії системи

метал–середовище від координат атомів у загальному випадку. Поверхня

потенціальної енергії є результатом квантово-хімічного розв’язку рівняння

Шредінгера для даної системи. Зрозуміло, що в даному випадку рівняння

розв’язується в адіабатичному наближенні, тобто окремо для електронів та

ядер. У роботі для спрощення розрахунків та інтерпретації результатів

будували криві потенціальної енергії (рис. 2.9а), тобто залежність енергії

системи кластер–корозивне середовище від віддалі конкретної частинки до

поверхні кластера (рис. 2.9б).

Потенціальна енергія E ads

Віддаль до поверхні

а б

Рисунок 2.9 – Загальний вигляд кривої потенціальної енергії (а) під час

адсорбції складників середовища на поверхні кластера металу (б)