Page 104 - Korniy_dyser
P. 104
104
орієнтація складників середовища до поверхні металу з утворенням в
окремих випадках хімічних зв’язків. Наявність на поверхні
багатокомпонентних систем різних металічних атомів суттєво ускладнює цей
процес внаслідок локальної адсорбційної взаємодії, характеристики якої
будуть відрізнятися для атомів різних типів. В результаті поверхня матеріалу
набуває певного заряду, тобто відбувається стрибок потенціалу між метолом
та середовищем із утворення подвійного електричного шару. Тобто
формування подвійного електричного шару та електрохімічні реакції на
поверхні матеріалів пов’язані із адсорбційно-хімічною стадією [241], яка
зумовлена утворенням хімічного зв’язку між поверхневими атомами металу
та складниками розчину та здебільшого визначає подальший корозійний
процес. Згідно з теорією Колотиркіна [7], функції адсорбованого складника
(стимулювання або гальмування розчинення) визначають співвідношенням
енергій зв’язку адсорбованого складника з металом та з сольватуючими його
молекулами. Специфічна адсорбція (хемосорбція) іонів з водних розчинів на
поверхневих металічних атомах супроводжується помітним перерозподілом
електронної густини або, іншими словами, частковим переносом заряду.
Тобто корозійне розчинення багатокомпонентного матеріалу у корозивному
середовищі супроводжується попередньою адсорбцією його складників із
утворенням поверхневих сполук внаслідок адсорбційної взаємодії з
металічною поверхнею.
За гідратаційною теорією Писаржевського–Ізгаришева значення
електродного потенціалу залежить від міцності зв’язку іона в металі та від
його енергії гідратації. При цьому проходять два процеси. Перший
пов’язаний із переходом іонів металу з водного розчину до складу
кристалічної ґратки, із втратою гідратної оболонки. Водночас молекули води
або корозійно-активні іони можуть взаємодіяти з іонами металу і за певних
умов виривати їх з кристалічної ґратки. Енергія виходу іона із кристалічної
ґратки входить у рівняння Ізмайлова для електрорушійної сили процесу [1]:
