Page 222 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

222
передбачає часткове занурення дослідного зразка у розчин та ПЕН зануреної

частини зразка без наведеної тріщини. Таким чином, тріщина безпосередньо

не контактує з середовищем, а водень, абсорбований металом, дифундує до її

вершини, яка служить концентратором напружень, впливаючи на кінетику її

підростання.

10 -6 10 -6 10 -6

10 -7 v, м/цикл 10 -7 v, м/цикл 10 -7
v, м/цикл 10 -8 2 10 -8 10 -8 2

10 -9 10 -9 10 -9

3 4
1 1
10 -10 10 -10 10 -10
10 20 30 40 10 20 30 40 10 20 30 40
DK, МПа м 1/2 DK, МПа м 1/2 DK, МПа м 1/2

а б в
Рисунок 5.4 – КДВР сталі 17Г1С: у вихідному стані (1, 3) та після 30-річної

експлуатації (2, 4): б, в – у розчині NS4 (3, 4)

За впливу водню спостерігали стрибкоподібне зростання швидкості
РВТ за певного розмаху КІН (рис. 5.5), що відображається вигином на КДВР

з утворенням плато, положення якого (рівень швидкості РВТ) залежить від

інтенсивності наводнювання. Зокрема, за найвищої інтенсивності (і кат =

1 мА/см ) швидкість РВТ зросла до трьох разів порівняно з середовищем без
2
прикладання катодної поляризації. Появу такого плато пояснюють [296]

зміною механізму росту тріщини під впливом водню з утомного на корозійно-

статичний.