Page 219 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

219

мережа міжфазних меж всередині зерен перліту, який є механічною сумішшю
дрібнодисперсного цементиту, перемежований феритними прошарками, та

практично неперервні смуги з феритних і перлітних зерен (особливо вздовж осі
труб), будучи бар’єрами для дифузії водню, призводили до нерівномірного його

розподілу в околі численних міжфазних переходів. Таким чином, внаслідок

наводнювання впродовж експлуатації у перлітній складовій розвивалася мережа
пошкоджень уздовж міжфазних меж, особливо вздовж протяжних меж зі

смугами фериту. Металографічно це виявлялося у нерівномірному

протравлюванні шліфів через часткове викришування пошкоджених зерен

перліту з їх поверхні під час їх виготовлення та травлення. При цьому

формувалися вузькі та довгі (до 500 мкм) смуги із вищербленими частинками

перліту, які помітніші в осьовому перерізі експлуатованої труби (рис. 5.1в).

Водночас у діаметральному перерізі труби подібні ознаки викришування

перліту мали вигляд несуцільних стрічок довжиною не більше 40 мкм,
оскільки у цьому напрямі вони перемежовані феритними зернами. Ймовірно,

саме цими вузькими стрічками з пошкоджень водень безперешкодно

дифундував практично крізь усю стінку труби (рис. 5.1г). Таким чином,
абсорбований впродовж тривалої експлуатації водень провокував формування

в стінці труби вузьких (сумірних із довжиною пошкоджених прошарків
перліту в діаметральному перерізі труби) і продовгуватих (як довжина таких

смуг в осьовому перерізі) ланцюжків пошкоджень в осьовому напрямі,

зумовлених слабою когезією між прошарками фериту і перліту, або й

розшарувань у випадку втрати когезії між ними. Якщо таке припущення

справедливе, то внаслідок наводнювання, якого неможливо уникнути під час

тривалої експлуатації, в стінці експлуатованих труб могли формуватися досить

довгі розшарування вздовж прошарків із зерен перліту. Зливаючись, вони

могли поширюватися в експлуатованій сталі 17Г1С на значну довжину, до

25 мм, а згодом переростати у макророзшарування [101, 104, 290]. Таким