Page 216 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

216
воднем спричиненого розтріскування, в якому домінує механічний чинник від

дії водню, мав би проявлятися тим ефективніше, що нижча міцність сталі.

З іншого боку, для трубних сталей розвиток мікропошкодженості,

розсіяної в об’ємі стінки труби, часто відбувається за механізмом водневого

мікророзтріскування [277], в якому домінує фізичний чинник зниження воднем

опору руйнуванню через зниження когезивної міцності між cкладовими

мікроструктури. Фрактографічно це проявляється наявністю розшарувань на

зломах зразків експлуатованої сталі після випробувань на удар та розтяг [278–

281], елементами міжзеренного руйнування на зломі та вищою його

рельєфністю за втомних випробувань [282]. Саме порушення когезії меж зерен

є головною металографічною ознакою деградації ощаднолегованих

теплостійких сталей [282–287]. За такого механізму розвитку пошкодженості

схильність до мікроруйнування загалом зростає зі збільшенням міцності

металу. Таким чином, можна логічно припустити, що описані два різні

механізми прояву водневого розтріскування по різному залежатимуть від

міцності сталей.

Очевидно, що зазначені механізми впливу водню на сталь – формування
пошкоджень, зумовлені високим тиском водню в дефектах, та

мікророзтріскування через втрату когезивної міцності – взаємозалежні та

можуть реалізовуватися одночасно. У даному розділі на прикладі феритно-

перлітних сталей, тривало експлуатованих на магістральних газогонах,

встановили характерні ознаки згаданих механізмів водневої пошкодженості.

Основну увагу надавали низькоміцній трубній сталі 17Г1С магістрального

газопроводу, яка у вихідному стані малочутлива до водневої крихкості, якщо

мова не йде про промислові трубопроводи, для яких інтенсивне наводнювання

труб з боку внутрішньої поверхні, зокрема, за наявності сірководню в

транспортованому продукті .