Page 227 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

227
дифундував до неметалевого включення, накопичувався на його межі поділу з

матрицею та понижував їх поверхневі енергії, сприяючи виникненню вакансій

та порушенню адгезії між неметалевим включенням та матрицею.
Відповідно, на стартовому етапі пошкодженості сталі (стадія І)

нанорозмірні пори формувалися вздовж меж неметалевих включень з

феритною матрицею. Такі пори є ефективними пастками водню, в яких він

рекомбінує до молекулярного стану, створює певний тиск і за досягнення

критичного його значення пори об’єднуються (стадія ІІ). Внаслідок цього

включення поступово втрачають адгезію з матрицею, а повне їх відшарування

виводить пошкодженість на мікрорівень (стадія ІІІ). Відомо [17, 30], що

утворення поверхні під час формування пори полегшується внаслідок

сегрегації водню на її поверхні.

Рисунок 5.8 – Стадійність (I–V) розвитку експлуатаційної пошкодженості у

низькоміцній трубній сталі

Характерною особливістю стадій ІІ і ІІІ є формування тонких порожнистих

прошарків між матрицею та включеннями. За неповного відшарування (стадія ІІ)

їх можна розглядати як тріщини, що створювали концентрацію напружень

уздовж ще не порушених меж матриці з включеннями, що сприяло їх