Page 228 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

228
подальшому відшаруванню. Об’єм таких дефектів у вигляді прошарків між

включеннями і матрицею незначний, він сумірний з розкриттям берегів тріщини

під час стиску), таким чином, в них легко досягнути високого тиску водню. Такі

умови можуть створитися навіть якщо середній його вміст водню в металі

незначний, оскільки високий тиск газу швидше досягається у дефектах малого
об’єму. Під його впливом деформується феритна матриця навколо включень, і

розміри порожнин зростають, наближаючись до сферичної форми (стадія IV), а

згодом зливаються між собою (стадія V).
Такі дефекти, особливо ланцюжки із великих порожнин, створюють

концентрацію напружень та в такий спосіб сприяють наводнюванню металу в

їх околі. Так виникають передумови для реалізації іншого механізму розвитку

водневої пошкодженості в сталі, а саме, активованого воднем

мікророзтріскування за дії експлуатаційних напружень у стінці труби,

спричинених внутрішнім тиском водню у дефектах (стадія V, рис. 5.8, 5.9а,
5.10). Дископодібні мікротріщини формуються від ланцюжків порожнин на

включеннях, що додатково послаблює робочий переріз труб. Наслідки такого

активованого воднем мікророзтріскування спостерігали навіть в області
крізьзеренного доламу зразків сталі 17Г1С після 40 років експлуатації (рис.

5.9б). Це можливо лише тоді, коли таке розтріскування виникло ще до
механічних випроб зразків, а, отже, є наслідком експлуатаційної деградації

сталі і її фрактографічною ознакою.

5.6 Узагальнений опис відмінностей у розвитку експлуатаційної

пошкодженості в сталях різного рівня міцності

Узагальнюючи, слід наголосити, що водень відіграє двояку роль у

розвитку пошкодженості [297, 298]. З одного боку, він полегшує