Page 209 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

209
У випадку витриманого у водні зразка ЗЗ, спостерігали навіть найтонші

неметалеві включення у структурі металу на фоні плитких поверхонь їх

відшарувань від матриці (рис. 4.50б, г). Водень, накопичуючись уздовж меж

включень, вже частково відшарованих від матриці, сприяв їх остаточному

відшаруванню. Тому у випадку наводненого зразка спостерігали значно більше

розшарувань через більшу кількість повністю відшарованих від матриці

включень. Руйнування перетинок між суміжними смугами розшарувань у

ненаводненому зразку відбувалося за в’язким механізмом внаслідок їх

витягування із формуванням ямок (рис. 4.50а, в), а в наводненому переважав

зсув із формуванням на зломі плитких неструктурованих ділянок (рис. 4.50б,
г). Їх вважали результатом поширення структурних дефектів у вигляді

включень, відшарованих від матриці, які сформувалися ще під час тривалої

експлуатації ЗЗ на газогоні.
Основні особливості руйнування експлуатованого ЗЗ, зумовлені його

наводнюванням у газоподібному водні, спостерігали також і в околі бічних

поверхонь зразків (рис. 4.51б): переважали плиткі, практично неструктуровані

ділянки руйнування зсувом, що є ознакою мінімізації пластичного

деформування розтягом.

а б
Рисунок 4.51 – Мікрофрактограми зламів в околі бічних поверхонь зразків

експлуатованого ЗЗ без (а) та після 12 місяців експозиції у водні (б)