Page 207 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

207
Типові елементи в’язкого ямкового руйнування виявили тільки на

перетинках між розшаруваннями та ділянках виходу перлітних зерен на

поверхню злому. Вони утворювалися на частинках цементиту як осередках

зародження пор під час розтягу, та витягуванням перетинок між ними з

формуванням характерних гребенів відриву (рис. 4.48в, г). Однак зауважили,

що на цих ділянках ямки навколо часточок значно плиткіші порівняно зі

зломом зразка без витримування у газоподібному водні. Це ознака того, що

водень, накопичений у сталевому зразку за час його експозиції у трубі під

навантаженням, сприяв локалізації (принаймні на мікрорівні) деформівних

процесів. Крім того, ознаки повного відшарування включень від матриці

очевидніші для витриманого у водні металу (рис. 4.49б).

а б

Рисунок 4.49 – Особливості в’язкого руйнування зразків експлуатованого ОМ

без (а) та після 12 місяців експозиції у водні (б)

Характерні ознаки впливу водню за експозиції 12 місяців проаналізували

також для зразків експлуатованого ЗЗ (рис. 4.50). Виявили загалом в’язкий

характер руйнування у центральній їх частині для обох варіантів ЗЗ – до та

після витримування у водні, однак довгі ланцюжки розшарувань неметалевих

включень від матриці фіксували рідше на зломі ненаводненого зразка