Page 117 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

117
Характер зміни потенціалу стального електрода для металу у вихідному стані

та після експлуатації відображено на рис. 3.4.

-0,50 -0,50

-0,55 1 -0,55

-0,60 -0,60 1

Е В -0,65 Е, В -0,65

-0,70 -0,70

2 2
-0,75 -0,75

-0,80 -0,80
0 1000 2000 3000 4000 5000 0 1000 2000 3000 4000 5000
t, c t, c

а б
Рисунок 3.4 – Зміна електродного потенціалу сталі 17Г1С у вихідному (а) та

експлуатованому (б) станах під час барботування МР газоподібним воднем

різної інтенсивності (вказана цифрами)

Загалом характер зміни електродного потенціалу на сталі в різних станах

схожий. Спочатку потенціал зміщується у бік від’ємніших значень, що

характерно для депасиваційних розчинів, які містять хлориди, з певним

устабільненням у часі. Потенціал, що досягався через 60 хв від початку

експерименту, вважали стаціонарним, оскільки його зміни не перевищували

1 мВ впродовж 10 хв. Як свідчить дані рис. 3.4, за невисокої інтенсивності 1

барботування водню потенціал сталі у досліджуваному середовищі зміщується

у бік додатніших значень, тоді як високоінтенсивний режим 2 призводить до

різкого зсуву потенціалу в катодний бік, сильніше у випадку експлуатованої

сталі.
На кожному етапі експерименту заміряли поляризаційний опір сталі,

результати подані у таблиці 3.1.