Page 115 - Дисертація ГРЕДІЛЬ_ФМІ

115
потенціостата 5, фіксують зміну потенціалу в часі, а після досягнення його

сталого значення отримують потенціодинамічні (поляризаційні) криві, які

характеризують швидкість електродних реакцій. Після завершення цих

’
вимірювань та повернення ЕХ системи до рівноваги на електроди 2 і 4 подають
’
сталий струм із стабілізованого джерела живлення 6. При цьому електрод 2

під’єднаний до негативного полюсу джерела живлення (катод), а електрод 4 –
до позитивного (анод), і внаслідок електролізу води на катоді починає

виділятися газоподібний водень за реакцією:

–
–
2H 2O + 2e → H 2 + 2OH , (3.1)
що відповідає схемі електролізу у нейтральних водних середовищах.

Виділений при цьому водень насичує середовище навколо

досдіджуваного зразка (робочого електрода). Відповідно можна вимірювати

ЕХ відклик побудовою поляризаційних кривих та визначенням

поляризаційного опору як показника інтенсивності корозії.

Спряженим процесом в електролізі води є виділення кисню на аноді за

реакцією:

–
–
4OH – 4e → 2H 2O + O 2, (3.2)
однак цей процес є небажаним в даному випадку, оскільки наявність кисню в

корозивному середовищі спотворюватиме ЕХ відклик досліджуваного металу.

Усуненню впливу даного процесу сприяла обрана геометрія ЕХ комірки,

форма і розміри якої дозволили розмістити анод далеко від робочого електрода

і катода, на якому генерувався водень. Крім того, анодом служила платинова

спіраль достатньо великої площі. Оскільки площа анода, на якому мав би

виділятися кисень, удесятеро перевищувала площу катода, то густина струму

на ньому на порядок нижча, і за таких умов потенціал виділення кисню не

досягається. Таким чином, міняючи співвідношення площ катода і анода,

можна контролювати інтенсивність процесів на електродах.