Page 302 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

302

від 120 до 150 МПа. Для розуміння природи впливу тиску повітряного потоку

на адгезійну міцність отриманих покриттів порівняли фрактографічні

особливості руйнування зразків з цими покриттями, нанесеними методом

електродугового напилювання з використанням порошкового дроту 90Х17РГС,

після їх випробувань на когезійну міцність за розтягу. Порівняли злами двох

варіантів покриттів, під час нанесення яких використовували дозвуковий і

надзвуковий потік повітряного струменю. Їх загальний вигляд за невисокої

роздільної здатності не виявив очевидних відмінностей між зламами (рис. 7.16).

Проте відзначили більші перепади по висоті рельєфу зламу за використання

дозвукового тиску повітряного струменю (рис. 7.16а), і менші і локальніші – за

надзвукового його тиску (рис. 7.16б). Це трактували як ознаку більшої

неоднорідності покриття, отриманого за нижчого тиску розпилення [316].

200 мкм 200 мкм

а б

Рисунок 7.16. – Загальний вигляд макрозламів зразків з електродуговими

покриттями, напиленими ПД 90Х17РГС з використанням дозвукового (за тиску

розпилювального повітря 0,6 МПа, а) та надзвукового (за тиску 1,2 МПа, б)

повітряного потоку, випробуваних на когезійну міцність за розтягу.

Отже, на підставі навіть макрофрактографічного аналізу зламів прийшли

до висновку, що застосування надзвукового тиску повітряного струменю дало

змогу отримати однорідніший розподіл та міцність зв’язків між ламелями у

покритті ніж отримане за дозвукового тиску.

Деталі руйнування обох типів покриттів, отриманих за різного тиску

розпилювального повітря, проаналізували за використання вищої роздільної