Page 298 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

298

та ферит (рис. 7.13). Легування ЕДП вуглецем та бором звикло використовують

для підвищення їх твердості, проте це водночас загрожує зростанням рівня

залишкових напружень у цих покриттях. Причому вміст вуглецю у

електродугових покриттях відіграє ключову роль у формуванні цих напружень.

Зокрема зі зменшенням вмісту вуглецю в ЕДП менше ніж 0,4 мас.% рівень

залишкових напружень у ньому знизився до 20 МПа. Тоді як з підвищення його

вмісту понад 0,4 мас.% рівень σ зал зріс вже відчутно, а при 1,4 мас.% – досяг

150…160 МПа. Різний фазовий склад електродугових покриттів за різного

вмісту вуглецю в них спричинив цей негативний ефект. У структурі ЕДП

переважав мартенсит, коли вміст вуглецю в покритті не перевищував 0,4 мас.%.

Тоді ж коли його кількість починала перевищувати 0,4 мас.% вміст

залишкового аустеніту у покритті відчутно наростав.

160 100 Мартенсит
140 ПД 100Х10Г2М2 80 Аустеніт

120 ПД 50Х6Г2М2 ПД Х18Н10Т 60
 зал , МПа 100 ПД 0Х6Г2М2 Вміст фазових складових, % 40 Ферит

80
60

40 Мартенсит: Ферит: Зал. аустеніт: 70% Аустеніт: 20
0
20 0,2 0,4 0,6 0,8 1,0
0 С, мас. %

а б

Рисунок 7.13 – Вплив фазового складу покриттів з ПД на залишкові

напруження розтягу σ зал в них (а) та вмісту вуглецю С на фазовий склад

покриттів з модельних ПД 20Х6ГС, ПД50Х6ГС, ПД 0Х6ГС, ПД 100Х6ГС, ПД

Х18Н10Т (б).

○
Відпуск за температури до 400 С зразків з ЕДП різних за фазовим
складом проявився незначним зниженням залишкових напружень розтягу у цих

покриттях (рис. 7.14) [331, 333].