Page 295 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

295

Отже, важливим чинником, який визначає величину залишкових

напружень розтягу І роду в покриттях є їх фазовий стан (рис. 7.9).

Фаза a b c ПГ %

-Fe мартенсит 3.5927(1) 3.5927(1) 3.5927(1) F m -3 m 45

-Fe(Cr) 2.8640(9) 2.8640(9) 2.8640(9) I m 3 m 30

Fe(Cr) 2B 5.1107(9) 5.1107(9) 4.3226(2) I 4/mcm 25

Рисунок 7.9. – Дифрактограма покриття напиленого ПД 90Х6РГС з

додатком 1 мас.% В 2О 3: експериментальний (•), теоретичний (–) та різницевий
(–) рентгенівські дифракційні профілі покриттів. Порядок рефлексів на

рентгенівських дифрактограмах відповідає складу кристалічних сполук,

наведених у таблиці (зверху – вниз).

Додавання до шихти ПД90Х6РГС 1 мас.% Na 2B 4O 7 або В 2О 3, не залежно

від тиску повітряного струменя під час напилюванні покриттів, помірковано

зменшувало величину параметра σ зал/σ В (рис. 7.10).

Під час кристалізації краплин розплаву, що містять бор, у структурі

напилених покриттів виділяються нанорозмірні часточки боридів Fe(Cr) 2B

(рис. 7.11), про що свідчить фазовий аналіз цих покриттів (рис. 7.12). Наявність

бору у покриттях сприяє формуванню більшої кількості аустеніту, таким

чином, підвищуючи в них залишкові напруження розтягу.