Page 212 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

212

аналізованих пар тертя (рис. 5.25 а). Зі збільшенням питомого навантаження

понад 6 МПа коефіцієнт тертя f для пар тертя (1), (2), (3) і (4) зростав

відчутніше. Найбільших значень коефіцієнт f досягав для пар тертя (3) і (4).

Водночас для пари тертя (5) цей коефіцієнт практично не змінювався при

збільшенні питомого навантаження до 10 МПа.

На нашу думку, високі коефіцієнти тертя при трибоконтакті двох

поверхонь з шарами ПЕО (стовпчики 3 і 4) обумовлені їх високою шорсткістю

після шліфування (Ra = 0,14…0,20). Тоді як шорсткість поверхні сталі з

гальванічно нанесеним хромом після шліфування була значно меншою (Ra =

0,08). Як наслідок, коефіцієнт тертя пари тертя (5) залишався низьким і не

залежав від величини питомого навантаження. Результати показали, що під час

4-годинних випробувань температура T в околі зони контакту пари тертя (5) не

перевищувала 27 °C (рис. 5.25 б). Водночас для всіх інших варіантів пар тертя

температура чітко зростала зі збільшенням Р.

t, C

P, МПа P, МПа

a б

Рисунок 5.25 – Середні значення коефіцієнтів тертя f (а) і температури Т

поблизу зони трибоконтакту (б), визначені в мінеральному мастилі І-20 за

різних значень питомого навантаження Р після 4 год випробувань на тертя між

контртілом (сегментом) зі сплаву Д16, зміцненим шаром ПЕО, і різними

дисками зі сплавів Д16 (1), АМг6 (2), ЕДП Д16 (3) і ЕДП АМг6 (4) з поверхнево

зміцненими шарами ПЕО, а також зі сталі з гальванічним хромуванням (5).