Page 261 - УДК

261

Отже, щоб напруження у першій пружині були рівні нулю вона повинна

розтягнутись на величину l 1 від початкового положення при встановлені, в

свою чергу друга пружина повинна стиснутись на цю саму величину l 1, звідки

ми можемо записати: F  N   l k , визначивши N 1,2 з рівняння (7.1), отримаємо:
2l 1,2 1

F   1 2N 1,2 . (7.8)
2 l k 
2l

Якщо пружини 1 і 2 будуть однакові тоді можна записати:

F  F , (7.9)
2l
1l
де F 1l – гранична сила стиску пружини 1.

На Рис. 7.10 зображено типову діаграму деформування, яка демонструє

псевдопружні властивості СПФ. Діаграма складається з двох ділянок: ділянка на

якій матеріал знаходиться в аустенітному стані з модулем пружності І-го роду

E 1; ділянка на якій відбувається аустенітно-мартенситне перетворення з модулем

пружності І-го роду E 2. Дроти СПФ в процесі роботи будуть розтягуватись на

величину Δl w:

F 
l
A
F l  w F w A  w (7.10)
l   l    l  w w  ,
w
I
II
E A n E A n
A w w
2 w w
де l  I , l  II – видовження дротів на ділянках де діє модуль пружності E 1 і E 2
відповідно; l – початкова довжина дротів; A w – площа січення дроту;
w
n w – кількість дротин; E 1, E 2 – модуль пружності на відповідних ділянках

діаграми деформування; F w A – граничне внутрішнє зусилля у дротах при якому

модуль пружності рівний E 1; F w – внутрішнє зусилля у дротах при дії сили Р.