Page 289 - Докторська дисертація_Ткачук

289

Після ПЕО у поверхневому шарі титану, окрім нітридної, присутні фази

гідроксиапатиту, дикальційфосфату безводного та титанату кальцію

(рис. 7.6 б). З підвищенням температури попереднього азотування від 850 до

950°С інтенсивність рефлексів фази гідроксиапатиту Ca10(PO4)6(OH)2

зменшується. Слід також зазначити, що в процесі ПЕО вміст фази TiN для

титану, азотованого за 950°С (рис. 7.6 б, спектр 4), зменшується, а за 850°С, –

вона взагалі відсутня (рис. 7.6 б, спектр 3). Очевидно, це зумовлено дією

мікродугового розряду, який частково руйнує нітридний шар і сприяє

зародженню центрів кристалізації гідроксиапатиту.

Поруваті гідроксиапатитні покриття, сформовані на попередньо

азотованій поверхні титану, характеризуються сфероїдальною структурою

(рис. 7.7). З підвищенням температури попереднього азотування від 850 до

950°С параметр шорсткості поверхні Ra для ПЕО покриття збільшується від

1,29 до 2,31 мкм. На поверхні ПЕО покриття, сформованого на попередньо

азотованому за 950°С титані, спостерігається більша кількість тріщин, ніж на

азотованому за 850°С. Це може вказувати на гідродинамічний вплив, який є

результатом кавітації за рахунок різкого підвищення температури та тиску в

мікропорах при запалюванні в них розрядів, що призводить до розтріскування

покриття.

Рисунок 7.7 – Поверхня ПЕО покриття, сформованого на попередньо

азотованому за 850°C (а) i 950°C (б) технічно чистому титані ВТ1-0.