Page 284 - Докторська дисертація_Ткачук

284

безводного СаНPO4, титанату кальцію СaTiO3, а також оксиду титану (анатаз

і рутил) і -Ti (рис. 7.1 а).

У дифракційному спектрі, знятому з поверхні титану з ПЕО покриттям,

сформованим на нітридному шарі (рис. 7.1 б), спостерігається зростання

інтенсивності фаз титанату кальцію СaTiO3, оксиду титану (анатаз і рутил),

зниження інтенсивності фаз гідроксиапатиту Ca10(PO4)6(OH)2 і

дикальційфосфату безводного СаНPO4.

Рисунок 7.1 – Дифракційні спектри, зняті з поверхні ПЕО покриття,

сформованого на титані без (а) і з (b) шаром нітриду.  – Ca10(PO4)6(OH)2; 

– CaHPO4;  – CaTiO3; ◊ – -Ti; ▼ – TiO2 (анатаз); ▲ –TiO2 (рутил).

Морфологія поверхні ПЕО покриття, сформованого на необробленому

титані (рис. 7.2 a), свідчить про рівномірний розподіл пор. Слід відмітити, що

на поверхні спостерігаються відкриті стінки сферолітів (рис. 7.2 б). Це

пов'язано з тим, що під час ПЕО викиди високотемпературної мікроплазми

ініціюють ерозію та часткове руйнування сферолітів, що призводить до

утворення губкоподібної структури. Параметр шорсткості поверхні Ra такого

покриття становить 2,12 мкм. У гідроксиапатитному покритті, осадженому на

попередньо азотованій поверхні титану, утворюються близько розташовані

високопористі групи сфероїдальних структур (сферолітів) (рис. 7.2 в, г).

Шорсткість поверхні збільшується незначно (Ra = 2,44 мкм).